Текст песни Ти подумай (Тартак) с переводом

Кволий промінь сонця пробився крізь хмари —

Одразу люди одягли окуляри.

І це сонце не сліпить, просто кожен хоче

Заховати душу, заховати очі.

Відгородитись високим парканом —

Його не перескочиш, не проб'єш тараном.

Кожен має проблеми, кожен має турботи,

Між людьми загорожі з колючого дроту.

Незнайомець не скаже доброго слова,

Знайомий зустріне — порожня розмова.

Посміхнутися важко, співчуття неможливе…

Ось людина нещасна, де ж людина щаслива?

В небі раптом яскраво заграє веселка!

Вхопи краплю щастя — сховай у пуделко.

Не давай цьому щастю на місці сидіти —

Відпускай на волю, хай гуляє по світу!

Коли часом здається, що ти зайва людина

І що власне життя для життя не причина,

Коли думаєш знову, що існуєш даремно,

Ти подумай про тих, кому завжди темно!

Можеш чути радість пташиного співу,

Перекати грому, шелестіння зливи!

Твоя біда — не біда, твоє лихо — не лихо,

Ти подумай про тих, кому завжди тихо!

Ми живемо у колі вузьких інтересів —

Побутових умов, механічних процесів.

Сонце марно дарує нам позитивні фотони —

В нас крутіші мобільні, в нас модніші рінґтони!

Застрибнути на пік матеріального статку,

Від проблем заховатись, наче равлик у хатку.

Не почув, не побачив і сказати не може,

Це для нього чуже, а це на нього не схоже.

Телевізор, диван, пиво, футбол…

Тупий серіал, примітивний прикол…

Книга — просто додаток до шкільної програми,

А все, що потрібно, нам розкаже реклама!

Та кожен, хто вірить, почувається в силі

Так змітити життя, щоб радіти щохвилі!

Щоб ця радість росла в геометричній прогресії,

Щоб звільнити цей світ від журби та депресій!

Коли часом здається, що ти зайва людина

І що власне життя для життя не причина,

Коли думаєш знову, що існуєш даремно,

Ти подумай про тих, кому завжди темно!

Можеш чути радість пташиного співу,

Перекати грому, шелестіння зливи!

Твоя біда — не біда, твоє лихо — не лихо,

Ти подумай про тих, кому завжди тихо!