Моя електричка везе мене з дому до дому.
Дивлюсь за вікно, на осінні пейзажі сумні.
Це воля, цей простір — вони не потрібні нікому.
А, може, це просто від втоми здається мені.
Сусіда мій пляшку дістав, він розказує з смаком,
Як він воював з москалем за свободу Чечні.
Він майже все бреше, але наливай, гайдамако, —
Ти, хоч і далекий, а все ж таки родич мені.
Поміж містом і селом — рудий вечір за вікном.
І тому отут, в вагоні, лиця людей червоні.
Від тюрми і до тюрми
Мчать по рейках дві юрби.
І нікому не вдається
Вийти там, де заманеться.
Красуне моя, наша зустріч — як постріл в дорозі.
Якби не вагон, не оці паралельні шляхи,
Ми вийшли б з тобою і впали в отім верболозі,
А зверху Господь відпускав би всі наші гріхи.
Поміж містом і селом — рудий вечір за вікном.
І тому отут, в вагоні, лиця у людей червоні.
Від тюрми і до тюрми
Мчать по рейках дві юрби.
І нікому не вдається
Вийти там, де заманеться.
Нас губить не кривда, не зрада, а болісна звичка
Робити покірно все те, що обридло вже вкрай.
Від дому до дому бездомних везе електричка, —
Від пекла до пекла летить, проминаючи рай.
Поміж містом і селом — рудий вечір за вікном.
І тому отут, в вагон, лиця у людей червоні.
Від тюрми і до тюрми
Мчать по рейках дві юрби.
І нікому не вдається
Вийти там, де заманеться.
Перевод песни Електричка
Моя электричка везет меня из дома в дом.
Смотрю за окно на осенние пейзажи грустные.
Это воля, это пространство — они не нужны никому.
А, может, это просто от усталости мне кажется.
Соседа мой бутылку достал, он рассказывает со вкусом,
Как он воевал с москалем за свободу Чечни.
Он почти все врет, но наливай, гайдамако, —
Ты, хоть и далек, а все же родственник мне.
Между городом и селом — рыжий вечер за окном.
И поэтому тут, в вагоне, лица людей красные.
От тюрьмы и до тюрьмы
Мчатся по рельсам две толпы.
И никому не удается
Выйти там, где захочется.
Красавица моя, наша встреча — как выстрел в дороге.
Если бы не вагон, не эти параллельные пути,
Мы вышли бы с тобой и упали в ивняке атем,
А сверху Господь отпускал бы все наши грехи.
Между городом и селом — рыжий вечер за окном.
И поэтому тут, в вагоне, лица у людей красные.
От тюрьмы и до тюрьмы
Мчатся по рельсам две толпы.
И никому не удается
Выйти там, где захочется.
Нас губит не обидная, не измена, а мучительная привычка
Делать покорно все то, что обрыдло уже крайне.
От дома к дому бездомных везет электричка, —
От ада до ада летит, минуя рай.
Между городом и селом — рыжий вечер за окном.
И поэтому тут, в вагон, лица у людей красные.
От тюрьмы и до тюрьмы
Мчатся по рельсам две толпы.
И никому не удается
Выйти там, где захочется.
TanyaRADA пишет:
- спасибо! От Души!!! ( Улыбаюсь...)все так!!!Liza пишет:
Любимая песня моей мамы