Ще не сталося — я вже ненавиджу неможливі секунди розлучення.
Проводжаючим, як завжди — байдуже їхні розклади, їхні сполучення.
У цю мить не хвилюють обмеження, ні кар'єра, ні ціни на нафту.
Є останні секунди розлучення в неможливості серця втримати правду.
Не питай мене ніколи, хто я.
Коли мене не стане — відповідь прийде сама.
Язик, повір мені, шалена зброя —
Вбиває все, лишає лиш слова.
Приспів:
Бувай, малий, тримай фасон! Не плач — заллєш перон.
Бувай малий, назавжди мій! Доросла справжність мокрих вій.
Бувай, малий. Молю пусти! Не плач, бо важко йти.
Бувай, малий, назавжди мій, i я назавжди твій.
А тепер помнож цю історію, gрості цифри — урок математики.
На купе, на вагони, на колії; на вокзали, авто, човни, літаки.
І плюс ті, що колись повірили свому серцю і алим парусам.
Знаєш, заздрить комусь сама любов, з позначкою «діти» ікарусам.
Приспів:
Бувай, малий, тримай фасон! Не плач — заллєш перон.
Бувай малий, назавжди мій! Доросла справжність мокрих вій.
Бувай, малий. Молю пусти! Не плач, бо важко йти.
Бувай, малий, назавжди мій, i я назавжди твій.
Вже не тішу я себе, що молодий.
Що мною можна забивати цвяхи.
Я не помітив навіть сам, як став черствий.
Невдовзі рознесуть у небо птахи.
Я іноді так хочу справжню зиму хоч на день.
Хочу бути снігом — день і я розтану!
Нажаль, ніколи не дізнатися хто я…
Бо відповідь прийде, коли мене не стане.
Приспів:
Бувай, малий, тримай фасон! Не плач — заллєш перон.
Бувай малий, назавжди мій! Доросла справжність мокрих вій.
Бувай, малий. Молю пусти! Не плач, бо важко йти.
Бувай, малий, назавжди мій, i я назавжди твій.