Не питай | 2004

Не питай, чому в мене заплакані очі,
Чому часто тікаю я в гай
І блукаю я там до півночі,
Не питай, не питай, не питай.
І блукаю я там до півночі,
Не питай, не питай, не питай.
Не питай, чому в’яну і сохну як квітка,
Бо я щиро кохаю тебе,
Ти покинув мене сиротину,
На посміх, поговір для людей,
Ти покинув мене сиротину,
На посміх, поговір для людей.
Не питай, бо нічого тобі не скажу я,
Бачив ти мої сльози і сум,
А нещирі слова і байдужі,
Не розвіють моїх тяжких дум,
А нещирі слова і байдужі,
Не розвіють моїх тяжких дум.

Не спрашивай, почему у меня заплаканные глаза,
Почему часто убегаю я в гай
И блуждаю я там до полуночи,
Не спрашивай, не спрашивай, не спрашивай.
И блуждаю я там до полуночи,
Не спрашивай, не спрашивай, не спрашивай.
Не спрашивай, почему вяну и сохну как цветок,
Потому что я искренне люблю тебя,
Ты покинул меня сиротину,
На посмех, поговор для людей,
Ты покинул меня сиротину,
На посмех, поговор для людей.
Не спрашивай, ибо ничего тебе не скажу я,
Видел ты мои слезы и печаль,
А неискренние слова и равнодушны,
Не развеют моих тяжких дум,
А неискренние слова и равнодушны,
Не развеют моих тяжких дум.