Жовте поле | 2013

І знову ти в моєму сні, твої очі неземні
Так дивляться на мене, не так, як всі.
Ти не плач і не питай чи я хочу тебе,
Лиш знай, бо я і ти — як квітів жовте поле…
І чому невідомо, лицем незнайомим сьогодні здаєшся.
І крізь стомлені очі з минулої ночі таємно мовчиш.
Я знаю, ми схожі, нам час допоможе відчути себе,
Почуття, як ті хвилі, знесилені й сильні штовхають іти.
Жовте поле, жовте поле, жовте поле, жовте поле…
Жовте поле, жовте поле, жовте поле…
Все на світі відносно і вже не так просто змінити усіх,
Бо в думках протилежних дороги безмежні з'єднати би зміг.
Життя — не казка, всі вдягнені в маски, від них не втікти,
Почуття, як ті хвилі, знесилені й сильні штовхають іти.
Жовте поле, жовте поле, жовте поле, жовте поле…
Жовте поле, жовте поле, жовте поле…

И снова ты в моем сне, твои глаза неземные
Так смотрят на меня, не так, как все.
Ты не плачь и не спрашивай хочу ли я тебя,
Только знай, я и ты — как цветов желтое поле…
И почему неизвестно, лицом незнакомым сегодня кажешься.
И сквозь усталые глаза с прошлой ночи тайно молчишь.
Я знаю, мы похожи, нам время поможет почувствовать себя,
Чувства, как те волны, обессиленные и сильные толкают идти.
Желтое поле, желтое поле, желтое поле, желтое поле…
Желтое поле, желтое поле, желтое поле…
Все на свете относительно и уже не так просто изменить всех,
Потому что в мыслях противоположных дороги безграничны соединить бы смог.
Жизнь — не сказка, все одеты в маски, от них не убежать,
Чувства, как те волны, обессиленные и сильные толкают идти.
Желтое поле, желтое поле, желтое поле, желтое поле…
Желтое поле, желтое поле, желтое поле…