А вже років 200 | 2001

А вже років 200, як Козак в неволі
Понад Дніпром ходить, викликає долю:
— Гей, вийди доле, із води.
Визволь мене, серденько, із біди.
— Не вийду, Козаче, не вийду, соколе,
І рада б я вийти, та й сама в неволі.
Гей, у неволі, у ярмі,
Під Московським караулом, у тюрмі.
— Гетьмане Богдане, нерозумний сину,
Занапастив військо, ще й свою країну.
Гей, занапастив, зруйнував,
Бо в голові розуму мало мав.

А уже лет 200, как Казак в неволе
Над Днепром ходит, вызывает судьбу:
— Эй, выйди доле, из воды.
Освободи меня, сердечко, из беды.
- Не выйду, казачье, не выйду, соколе,
И рада бы я выйти, да и сама в неволе.
Эй, в неволе, в ярме,
Под Московским караулом в тюрьме.
- Гетман Богдане, глупый сын,
Погубил войско, еще и свою страну.
Эй, погубил, разрушил,
Потому что в голове ума мало имел.