When Gods Leave Their Emerald Halls | 2012

Холодні далекі зірки тануть
У темній воді лісових озер,
Сонце, що котиться тропою богів
За чорніючі пагорби,
Вітер, що пестить неслухняну
Гриву польових трав —
Все зберігає мовчання,
Наче відчуває близьку загибель.
Туман укутає ліси
В передранкові сутінки,
Підніматиметься
Над мовчазною водою
До верховіття дерев.
Роси блищатимуть
На лугах в останній раз,
Зустрічаючи схід сонця.
Осінь зодягне холодні хащі
В потускніле золото,
Дощі змиють яскравість фарб…

Холодные далекие звезды тают
В темной воде лесных озер,
Солнце, катящееся тропой богов
За чернеющие холмы,
Ветер, ласкающий непослушную
Гриву полевых трав —
Все хранит молчание,
Словно чувствует близкую гибель.
Туман укутает леса
В предутренние сумерки,
Подниматься
Над молчаливой водой
До вершины деревьев.
Росы будут блестеть
На лугах в последний раз,
Встречая восход солнца.
Осень наденет холодные чащи
В потускневшее золото,
Дожди смоют яркость красок…