Лист додому | 2006

Здраствуй, люба! Пишу я тобі листа
Нівідкуди, просто так, нізвідкіля.
Як там діти? Як там мама, як Мухтар?
Я вже скучив, вже задрав мене той штурвал!
А як прийду, до грудей притисну всіх,
Розцілую, і Мухтара прямо в ніс.
На городі відпочинем ми як завжди,
І в бабусі покуштуємо пироги.
Ла-ла-ла.
Шторм, як жінка, що захоче — те візьме,
Так закрутить, і не взнаєш де ти є.
Я — на вахті, і не солодко мені,
Спати хочу, задовбали комарі!
Боже ж милий, ти ж подумай, но на мить:
Мене вдома вже не було цілий рік.
Любі мої, ви ж простіть мені за все.
Те, що було, — те вода хай рознесе!
Що ж, бувайте! Легше стало на душі.
Наче був там — на рідній на землі.
Я щасливий, і я хвалюся цим всім,
Бо чекають мене вдома, в моїй рідній стороні.

Здравствуй, люба! Пишу я тебе письмо
Нівідкуди, просто так, из ниоткуда.
Как там дети? Как там мама, как Мухтар?
Я уже соскучился, уже задрал меня тот штурвал!
А как приду, к груди прижму всех,
Расцелую, и Мухтара прямо в нос.
На огороде отдыхом мы как всегда,
И у бабушки отведаем пироги.
Ла-ла-ла.
Шторм, как женщина, что захочет — то возьмет,
Так закрутит, и не узнаешь где ты есть.
Я — на вахте, и не сладко мне,
Спать хочу, задолбали комары!
Боже милый, ты же подумай, но на мгновение:
Меня дома уже не было целый год.
Дорогие мои, вы же простите мне за все.
То, что было, — то вода пусть разнесет!
Что ж, бывайте! Легче стало на душе.
Вроде был там — на родной на земле.
Я счастлив, и я хвастаюсь этим всем,
Потому что ждут меня дома, в моей родной стороне.