Годi вже | 1998

Не тримай, мене більше в долонях, не тримай, не тримай.
Годі вже, набулась я в полоні, годі вже, годі вже.
Ще весна але сніг на світанку замете кожне слово і крок.
Я піду — мало часу до ранку, не згуби мій терновий вінок.
Приголуб, ти мене поцілунком ще хоч раз, тільки раз.
Влився біль мій отруєним трунком до кохань і образ.
Досить вже, через дні, через ночі все мине, наче сни, відлетить.
Загасити я вогнище хочу, бачиш, попіл за вітром летить.
Годі вже. Годі вже.
Пізно вже. Слів твоїх я не чую, годі вже, ти прости.
В серці - сум але я не жалкую, не тримай, відпусти.
Хтось мені, мов карання, наврочив на коханні чорніють хрести,
Я в тобі залишитись не хочу, сил нема, не тримай, відпусти.
Годі вже. Годі вже. Годі вже. Годі вже. Годі вже. Годі вже.
Не тримай, мене більше в долонях, не тримай, не тримай.
Годі вже, набулась я в полоні, годі вже, годі вже.
Я в тобі залишитись не хочу. Сил нема, не тримай.
Сил нема, не тримай, відпусти.
Годі вже. Годі вже. Годі вже. Годі вже. Годі вже.

Не держи меня больше в ладонях, не держи, не держи.
Хватит уже, набулась я в плену, хватит уже, хватит уже.
Еще весна но снег на рассвете заметет каждое слово и шаг.
Я пойду — мало времени до утра, не сгуби мой терновый венок.
Приласкай, ты меня поцелуем еще хоть раз, только раз.
Влился боль мой отравленным напитком до любовей и обид.
Достаточно уже, через дни, через ночи все пройдет, как сны, улетит.
Потушить я очаг хочу, видишь, пепел по ветру летит.
Хватит уже. Хватит уже.
Поздно уже. Слов твоих я не слышу, хватит уже, ты прости.
В сердце-печаль но я не сожалею, не держи, отпусти.
Кто-то мне, как порицание, сглазил на любви чернеют кресты,
Я в тебе остаться не хочу, сил нет, не держи, отпусти.
Хватит уже. Хватит уже. Хватит уже. Хватит уже. Хватит уже. Хватит уже.
Не держи меня больше в ладонях, не держи, не держи.
Хватит уже, набулась я в плену, хватит уже, хватит уже.
Я в тебе остаться не хочу. Сил нет, не держи.
Сил нет, не держи, отпусти.
Хватит уже. Хватит уже. Хватит уже. Хватит уже. Хватит уже.