Гуцулка Ксеня | 2011

Темна нічка гори вкрила,
Полонину всю залила,
А в ній постать сніжнобіла, —
Гуцул Ксеню в ній пізнав.
Він дивився в очі сині,
Тихо спершись на соснині,
І слова ніжні любові
Він до неї промовляв:
Гуцулко Ксеню,
Я тобі на трембіті
Лиш одній в цілім світі
Розкажу про любов.
Душа страждає,
Звук трембіти лунає,
Та що серце кохає,
Бо гаряче, мов жар.
Вже пройшло гаряче літо,
Гуцул іншу любив скрито,
А гуцулку чорнобриву
Він в останню ніч прощав.
В Черемоші грали хвилі,
Сумували очі сині,
Тільки вітер на соснині
Сумну пісню вигравав:
Гуцулко Ксеню,
Я тобі на трембіті
Лиш одній в цілім світі
Розкажу про свій жаль.
Душа страждає,
Звук трембіти лунає,
Та що серце кохає,
Бо гаряче, мов жар.

Темная ночка горы покрыла,
Полонину всю залила,
А в ней фигура снежнобелая, —
Гуцул Ксеню в ней узнал.
Он смотрел в глаза синие,
Тихо опершись на соснин,
И слова нежные любви
Он к ней говорил:
Гуцулко Ксеню,
Я тебе на трембите
Лишь одной в целом мире
Расскажу о любви.
Душа страдает,
Звук трембиты звучит,
И что сердце любит,
Потому что горячо, как жар.
Уже прошло горячее лето,
Гуцул другую любил скрыта,
А гуцулку чернобрыва
Он в последнюю ночь прощал.
В Черемоше играли волны,
Грустили глаза синие,
Только ветер на соснин
Печальную песню выигрывал:
Гуцулко Ксеню,
Я тебе на трембите
Лишь одной в целом мире
Расскажу о своем сожалению.
Душа страдает,
Звук трембиты звучит,
И что сердце любит,
Потому что горячо, как жар.