Знаєш | 2005

Знаєш, я придумав тебе сам — десь там,
Вночі, коли вже майже спав — не сам.
Відчую твої губи на собі,
Я бачу те, шо й ти.
Малюю твої очі у сні,
Не дай же їм втікти.
Розбудив, мене мій вітер мрій,
Він приніс, твій образ вмить, і зник,
Не втікай, не втікай, не втікай.
Є-є-є!
Знаєш, я не можу бути сам-на-сам,
Без мрій і твоїх забутих снів, повір,
Розбуди, мене мій вітер мрій,
Принеси, твій образ мрій віддай.
Не втікай залишся, зачекай — приснися,
Не втікай, прошу залишся,
Хоч на мить мені приснися!
Не втікай залишся, зачекай — приснися,
Не втікай…
Знаєш, я придумав тебе сам — десь…
Вночі, коли вже майже спав — не сам.
Відчую твої губи,
Я бачу те, шо й ти.
Малюю твої очі, шукаю твої очі, губи…
Не втікай… Зачекай…
Не втікай, прошу залишся,
Хоч на мить мені приснися!
Не втікай, прошу залишся,
Хоч на мить мені приснися!

Знаешь, я придумал тебя сам — где-то там,
Ночью, когда уже почти спал — не сам.
Почувствую твои губы на себе,
Я вижу то, что и ты.
Рисую твои глаза во сне,
Не дай же им бежать.
Разбудил меня мой ветер грез,
Он принес, твой образ вмиг, и исчез,
Не убегай, не убегай, не убегай.
Есть-есть-есть!
Знаешь, я не могу быть сам-на-сам,
Без мечтаний и твоих забытых снов, поверь,
Разбуди, меня мой ветер грез,
Принеси, твой образ мечтай отдай.
Не убегай, останься, подожди — приснись,
Не убегай, прошу останься,
Хоть на мгновение мне приснись!
Не убегай, останься, подожди — приснись,
Не убегай…
Знаешь, я придумал тебя сам — где-то…
Ночью, когда уже почти спал — не сам.
Почувствую твои губы,
Я вижу то, что и ты.
Рисую твои глаза, ищу твои глаза, губы…
Не убегай Подожди... …
Не убегай, прошу останься,
Хоть на мгновение мне приснись!
Не убегай, прошу останься,
Хоть на мгновение мне приснись!