Зірка | 2007

В синім небі зорі байдужі,
В синім небі місяць блідий,
Захотілось зіроньці дуже
Впасти з неба у сніг голубий.
У сніг голубий, у сніг голубий,
Впасти з неба в сніг голубий.
Прощавайте! — зірка сказала —
Тут на небі сумно мені.
В синім небі місця замало,
Линуть марно ночі і дні.
І ночі, і дні, і ночі, і дні,
Линуть марно ночі і дні.
Зорі їй шепотіли — не треба,
Раптом вмовкло все навкруги.
І зірвалась зіронька з неба
Прямо в серце в холодні сніги.
В холодні сніги, в холодні сніги,
Прямо в серце в холодні сніги.
Там лежала сама і забута
З дивним сполохом на очах,
І жаліла, що вже не буде
Сяять золотом в небесах.
У небесах, у небесах,
Сяять золотом в небесах.

В синем небе звезды безразличны,
В синем небе луна бледная,
Захотелось звездочке очень
Упасть с неба в снег голубой.
В снег голубой, в снег голубой,
Упасть с неба в снег голубой.
Прощайте! — звезда сказала —
Здесь на небе грустно мне.
В синем небе места маловато,
Несутся напрасно ночи и дни.
И ночи, и дни, и ночи, и дни,
Несутся напрасно ночи и дни.
Зари ей шептали — не надо,
Вдруг уговорило все вокруг.
И сорвалась звездочка с неба
Прямо в сердце в холодные снега.
В холодные снега, в холодные снега,
Прямо в сердце в холодные снега.
Там лежала сама и забыта
Со странным сполохом на глазах,
И жалела, что уже не будет
Светят золотом в небесах.
В небесах, в небесах,
Светят золотом в небесах.