Рідне Надсяння | 2005

Надсяння, моє ти Надсяння,
Народився і ріс в тім краю.
Зустрів я тут зорі, світання,
І знайшов вірну долю свою.
Дзюрчить лісовий потічок,
Звеселяє він душу мою,
Буйним цвітом біліє садочок,
Соловейко щебече в гаю.
Приспів:
Рідні гори над Сяном, на очах ніби в сні,
Зашуміли зелені смереки мої.
Рідні гори над Сяном, на очах ніби в сні,
Зашуміли смереки, мов пісню співають мені.
Я на синії гори погляну,
Пригадаю дитинства стежки.
Я люблю тебе, милий мій краю,
І душею з тобою завжди.
Надсяння, моє Надсяння,
В моїй пам’яті вічно святе,
Прийми щире синівське вітання,
Бо ти серцю завжди дороге.
Приспів (2)

Надсяння, мое ты Надсяння,
Родился и рос в том краю.
Встретил я здесь зари, рассвета,
И нашел верную судьбу свою.
Журчит лесной ручей,
Веселит он душу мою,
Буйным цветом белеет садик,
Соловей щебечет в роще.
Припев:
Родные горы над Сяном, на глазах будто в сне,
Зашумели зеленые ели мои.
Родные горы над Сяном, на глазах будто в сне,
Зашумели ели, как песню поют мне.
Я на синии горы взгляну,
Вспомню детства тропы.
Я люблю тебя, милый мой край,
И душой с тобой всегда.
Надсяння, мое Надсяння,
В моей памяти вечно святое,
Прими искреннее сыновнее приветствие,
Ибо ты сердцу всегда дорогое.
Припев (2)