Ворожи не ворожи | 2004

Нам циганка ворожила, карти клала із колоди,
Обіцяла не торкнуться долі нашої незгоди.
Ворожила-обіцяла, підморгнула на прощання,
Та чомусь нам не сказала берегти своє кохання.
Ворожи — не ворожи, та коли в душі пітьма
Ти мені що хоч кажи, а кохання в ній нема.
Карти ляжуть сяк і так, поруч дама з королем,
Та коли душа пуста поселяється в ній щем.
Жили ми благополучно, все як випало на картах,
Зберегти своє кохання нам здавалося не варто.
І коли прийшла байдужість не помітили ми навіть,
Спопеліли наші душі, чорний бал розлука править.

Нам цыганка гадала, карты клала из бревна,
Обещала не коснутся судьбы нашего несогласия.
Гадала-обещала, подмигнула на прощание,
И почему нам не сказала беречь свою любовь.
Гадай — не гадай, и когда в душе тьма
Ты мне хоть говори, а любви в ней нет.
Карты лягут так и так, рядом дама с королем,
И когда душа пуста поселяется в ней щем.
Жили мы благополучно, все как выпало на картах,
Сохранить свою любовь, нам казалось не стоит.
И когда пришло равнодушие не заметили мы даже,
Испепелились наши души, черный бал разлука правит.