Кінець кохання | 2011

Весь день йшов дощ за вікном моїм,
По вулицях мов ти один…
А люди дивились в вікна,
Хапали очима краплі,
Ніхто із нас був не винен
І сльози того не варті…
Крізь сльози бачу як тремтять долоні,
Був під дощем в твоїм полоні
І бігти мені нікуди,
Та кидати все — нізащо!
Та в двері чужі розкуті,
Іти не стане краще…
Між нами стане осінь,
Збирати листя досить,
Звідки в тебе ті слова:
«В останнє»?..
Ті сльози бачу досі,
Як в очах палає осінь —
Це і є кінець мого кохання…
В останнє бачу і в останнє вірю,
В останнє плачу і в останнє мрію,
Скажи, що сказати треба?..
Залиш мене просто неба,
Іти мені більш нікуди,
Ми станемо просто люди…

Весь день шел дождь за окном моим,
По улицам как ты один…
А люди смотрели в окна,
Хватали глазами капли,
Никто из нас был не виноват
И слезы того не стоят…
Сквозь слезы вижу как дрожат ладони,
Был под дождем в твоем плену
И бежать мне некуда,
И бросать все — ни за что!
Но в двери чужие раскованы,
Идти не станет лучше…
Между нами станет осень,
Собирать листья довольно,
Откуда у тебя те слова:
«В последнее»?..
Те слезы вижу до сих пор,
Как в глазах пылает осень —
Это и есть конец моей любви…
В последнее вижу и в последнее верю,
В последнее плачу и в последнее мечту,
Скажи, что сказать надо?..
Оставь меня просто неба,
Идти мне более некуда,
Мы станем просто люди…