Скелі | 2008

Тримаючи в руках своє обличчя —
Відчуваєш свою душу менш самотню.
Завмирає образ повноцінних емоцій,
Затерпає постать. Так я хочу.
Знаєш, посмішка твоя гріє
І мов світло ясне бачу.
На завтра відкладаю мрію
І як завжди бажаю вдачі…
Розбивай свої скелі!
Відчиняй інші двері!
Не важливі вчинки минулого!
Змінюй свої дії!
Втілюй свої мрії
І знайдеш початок нового життя.
Вже мариться тобі в очах,
Не розмовляєш ти зі мною.
Насправді вчинок твій — це жах
І сходить сонце за спиною.
Не побачиш у думках
Того, що завтра могло бути.
Не треба марити у снах
І будеш жити ти минулим.
Чомусь не розумієш зовсім моїх слів
І погляд твій я відчуваю досі.
Рахую. Скільки це триватиме ще днів,
Коли відчую запах твого волосся?
Можливо ти не зовсім вільна
І мучать сумніви тебе?
А може й навіть божевільна?
Ти усміхнись і все мине.

Держа в руках свое лицо —
Чувствуешь свою душу менее одинокой.
Замирает образ полноценных эмоций,
Затерпает фигуру. Так я хочу.
Знаешь, улыбка твоя греет
И как свет ясный вижу.
На завтра откладываю мечту
И как всегда желаю удачи…
Разбивай свои скалы!
Открой другие двери!
Не важны поступки прошлого!
Меняй свои действия!
Воплощай свои мечты
И найдешь начало новой жизни.
Уже грезится тебе в глазах,
Не разговариваешь ты со мной.
На самом деле поступок твой-это ужас
И восходит солнце за спиной.
Не увидишь в мыслях
Того, что завтра могло быть.
Не надо бредить во снах
И будешь жить ты прошлым.
Почему-то не понимаешь совсем моих слов
И взгляд твой я чувствую до сих пор.
Считаю. Сколько это продлится еще дней,
Когда почувствую запах твоих волос?
Возможно ты не совсем свободна
И мучают сомнения тебя?
А может и даже сумасшедшая?
Ты улыбнись и все пройдет.