Той, хто народився на Різдво, спитав у мене: «Діля, коли вже нарешті побачу я
твоє весілля»
Ти загадай бажання, не загуби кохання, бо сьогодні такий вечір.
Той, хто народився на Різдво, сказав мені: «Фаготе, ну, шо ти? Зараз така
погода,
Що усі турботи снігом білим завалило, закрутило.
Диви сюди, бачиш — люди, усі несуть ялинки, усюди тепло
Світло. Гарно. Пригадується казка, а от і Фоззі їде на салазках».
Той, хто народився на Різдво, сказав мені: «Фоззі, у лісі зібралися усі Діди
Морози
П’ють гарячий мед, гріють потроха, так от починається Різдво. Ха!»
Все це дурниці, хотів я росповісти про те, як за стіл мій нема де сісти,
Гості. Купа. Гуляєм кагалом. Такий сьогодні вечір, сяду під вікном.
Снігурки, потім що стануть ручаями, сяють, кажуть: «Подзвони до мами»
Привітай із тим, що є у світі люди, все це має бути, все це має бути.
В лісі, де збиралися Діди Морози ходить кругами, зроняє сльози
Саме той мій самотній кум, ногами робить хрум, хрум, хрум.
Я піду до нього, запрошу до хати сьогодні такий вечір, приєднуйся, брате,
Бо так має бути, хто ми без тепла, так ми зустрічаємо Різдво. Ха!
Тепер історія така — коля-коля-дин, через років сто, мабуть, буду я старим,
Коли червоним стане ніс, сивою борода, піду в Діди Морози я, така коляда.
Той, хто народився на Різдво, мабуть, усе це бачив. Думку цю я собі заначив.
З нею, посміхаючись, я засинав під самий ранок,
А потім сонце прокинулось за лісом, Діди Морози несли пусті валізи.
Гарно, коли в собі світло та тепло — так от проводжали ми Різдво. Ха!
Колядин-колядин, я сьогодні не один, у щедрий вечір, у добрий вечір.
Колядин-колядин, я вже хочу ще один щедрий вечір, білий вечір.
Колядин-колядин, я сьогодні не один, у щедрий вечір, у добрий вечір.
Колядин-колядин, я вже хочу ще один щедрий вечір, білий вечір.