Зозуля | 2006

Кувала зозуля в чарівних лісах до світання,
Співала коханая ніжную пісню до рання.
Принесла мені чару повну бажання,
Приголубила серце повне страждань.
Я блукав темним шляхом, чужим та ворожим,
Зимував люті зими без хліба та грошей.
Та літав до зірок, полюбив мене Бог,
Та ж іще люби, Боже, та ж іще люби, Боже.
Човен мого життя пливе в хвилях бурхливих,
Серед темних часів, примарних й мінливих.
Принеси ж мені, зоре, чару бажання,
Покохай моє серце повне страждань.

Кувала зозуля в волшебных лесах до рассвета,
Пела коханая нежную песню до ранняя.
Принесла мне чару полное желание,
Приласкала сердце полное страданий.
Я бродил по темному пути, чужому и враждебному,
Зимовал лютые зимы без хлеба и денег.
И летал к звездам, полюбил меня Бог,
Да еще люби, Боже, да еще люби, Боже.
Лодка моей жизни плывет в бурных волнах,
Среди темных времен, призрачных и меняющихся.
Принеси же мне, зоре, чару желание,
Полюби мое сердце полное страданий.