Посмішка | 2006

Ти наче ювелірна річ,
Ти — лялька с сотнею облич,
Кожна досконалої краси.
Твоя спина завжди пряма,
І ти — довершеність сама,
Справжня жінка на усі часи.
Але душа твоя — тонкий кришталь,
І на своє ім'я
Ти одягла маску ти одягла.
Приспів:
Сяй! На ці камери.
Знай! Це закони гри.
Посмішка твоя засліпить
Репортерів світу і телеекран.
Сяй! Наче самоцвіт.
Сяй! І підкориш світ.
Станеш зіркою звичайно,
І тобі до ніг цілий світ впаде.
Гастролі, публіка, фурор,
Лункий готельний коридор.
Від утоми тіло аж гуде,
А завтра знову наче в бій.
І хто повірить у твій біль?
І немає спокою ніде.
Погляньте яка вона мила,
І як посміхається!
Вона народжена бути зіркою!
Зіркою!
Але душа твоя — тонкий кришталь…
Приспів:
Сяй! На ці камери.
Знай! Це закони гри.
Посмішка твоя засліпить
Репортерів світу і телеекран.
Сяй! Наче самоцвіт.
Сяй! І підкориш світ.
Станеш зіркою звичайно,
І тобі до ніг цілий світ впаде.
Сяй! Сяй! Сяй!

Ты словно ювелирная вещь,
Ты — кукла с сотней лиц,
Каждая совершенной красоты.
Твоя спина всегда прямая,
И ты-совершенство сама,
Настоящая женщина на все времена.
Но душа твоя-тонкий хрусталь,
И на свое имя
Ты надела маску ты надела.
Припев:
Сяй! На эти камеры.
Знай! Это законы игры.
Улыбка твоя ослепит
Репортеров мира и телеэкран.
Сяй! Как самоцвет.
Сяй! И покоришь мир.
Станешь звездой конечно,
И тебе к ногам целый мир упадет.
Гастроли, публика, фурор,
Лункий гостиничный коридор.
От усталости тело аж гудит,
А завтра снова как в бой.
И кто поверит в твою боль?
И нет покоя нигде.
Посмотрите какая она милая,
И как улыбается!
Она рождена быть звездой!
Звездой!
Но душа твоя-тонкий хрусталь…
Припев:
Сяй! На эти камеры.
Знай! Это законы игры.
Улыбка твоя ослепит
Репортеров мира и телеэкран.
Сяй! Как самоцвет.
Сяй! И покоришь мир.
Станешь звездой конечно,
И тебе к ногам целый мир упадет.
Сяй! Сяй! Сяй!