Антарктида | 2017

Знають тебе, знають про нас.
Ми перев'язані стрічкою.
Ловиш людей, злови мене хоч раз.
Бо ж я прикинуся річкою.

У твоїх руках - час біжить, як вода, розмиває мої береги.
У твоїх очах - світ, то моя біда, я сама прилетіла сюди.

Ріками, росами, дрібними сльозами опаду, опаду.

Мало тебе, малюю на собі твої заплутані лінії.
Просто дивись і знай, що у душі світ мій здригнувся від повені.

У твоїх руках - час біжить, як вода, розмиває мої береги.
У твоїх очах - світ, то моя біда, я сама прилетіла сюди.

Ріками, росами, дрібними сльозами опаду, опаду.
Я тобі дякую, стрілися просто ми на біду, на біду...

Як велика Антарктида, я за мить розтанула.
Ти вже маєш інші крила.
Я ж тебе ніколи би не зрадила.
Я ж тебе ніколи би...

Я тобі дякую, стрілися просто ми на біду, на біду...

Знают тебя, знают о нас.
Мы перевязаны лентой.
Ловишь людей, поймай меня хоть раз.
Ведь я притворюсь рекой.

В твоих руках - время бежит, как вода, размывает мои берега.
В твоих глазах - свет, то моя беда, я сама прилетела сюда.

Реками, росами, мелкими слезами опада, опада.

Мало тебя, рисую на себе твои запутанные линии.
Просто смотри и знай, что в душе мир мой вздрогнул от наводнения.

В твоих руках - время бежит, как вода, размывает мои берега.
В твоих глазах - свет, то моя беда, я сама прилетела сюда.

Реками, росами, мелкими слезами опада, опада.
Я тебе спасибо, просто встретились мы на беду, на беду...

Как большая Антарктида, я за мгновение растаяла.
У тебя уже есть другие крылья.
Я же тебя никогда бы не предала.
Я же тебя никогда бы...

Я тебе спасибо, просто встретились мы на беду, на беду...